Лепбук

Лепбук – наколінна книга

У дослівному перекладі з англійської «лепбук» (lapbook) означає «наколінна книга» (lap – коліна, book – книга).

Термін «лепбук» вперше використала у своїй домашній школі письменниця з Вірджинії Теммі Дабі.

У 80-х роках минулого століття Діна Зайк запропонувала використання foldables – складених аркушів паперу з певної теми, що сприяли легкому та ненав'язливому запам'ятовування матеріалу дітьми. Автор в своїй книзі описала створення різних видів цих "міні-книг". Працюючи над їх створенням, діти у творчій грі швидко та надовго запам’ятовували потрібну інформацію. Цю техніку почали широко застосовувати у домашніх школах Вірджинії. Теммі Дабі запропонувала вкласти ці маленькі книжечки в одну тематичну теку, оформлену яскраво і цікаво. Тобто запропонувала систематизувати інформацію з певної теми. Ці теки за форматом могли розміститися в дітей на колінах. Саме тому така саморобна книга і отримала назву - "лепбук".
Такий вид роботи швидко був прийнятий у американських домашніх школах, адже уособлював собою книжку-іграшку, наповнену навчальною інформацією, що створила власне дитина дібравши, проаналізувавши навчальну інформацію, що, сприяло кращому запам’ятовуванню матеріалу. Отже лепбук – це кінцевий результат вивчення певної теми, який учень самостійно виготовляє, використовуючи отриманні знання.

Лепбук – це новітній спосіб організації навчальної діяльності. Він є книгою або текою з певної теми, в яку вклеєні різноманітні міні-книжечки, оформлені як дверцята, віконечка, кишеньки, квіточки, книжечки, рухливі кружечки тощо. Ви можете їх створювати і розміщувати так, як вважаєте за потрібне. В ці кишеньки збирається навчальний матеріал, який дитина накопичує протягом вивчення будь-якої теми. При цьому створення лепбуку, крім ігрового і творчого завдання, є носієм навантаження і певні зобов’язання.

Найпростіші лепбуки виглядають як книжка з одним розворотом, більш складні можуть мати форму "трюмо": одна велика центральна частина та дві менших створки з боків. Більш складні можуть складатися з декількох сторінок (вклеєних знову ж таки за допомогою скотчу на початковому етапі) або вкладок, які відкривається донизу .

1.     Створити різноманітні кишенькb і наповнити їх.

На готову основу кріпляться в різний спосіб (за допомогою клею, скотчу, степлера, стрічечок) дверцята, віконечка, кишеньки, квіточки, книжечки, рухливі кружечки тощо .

Вони наповнюються навчальним матеріалом, який можна діставати, перекладати, складати на свій розсуд.

При створенні лепбука варто враховувати такі моменти: його потрібно виготовляти з міцного матеріалу, щоб при частому використанні він швидко не втратив свій вигляд; "книга на колінах" має бути цікавою, яскравою, кольоровою, тобто привертати до себе увагу; звичайно містити інформацію, яка буде зрозумілою дітям і відповідати окресленій темі; матеріал добирати в різний спосіб, як під час уроку, так і  самостійно; і, звісно, звернути увагу на те, що її можуть використовувати і інші учні або дорослі, які прагнуть отримати або поглибити інформацію з теми.

Лепбук – це цікава спільна творча гра для вивчення, повторення або узагальнення навчального матеріалу.